Carl von Clausewitz argued that war is the continuation of politics by other means. So war is not just about blowing things up — it’s about achieving political aims. (More about Clausewitz from Days 4461 and 2012).
In this sense, if recent history is any guide, Team USA specializes in not achieving victory. The national track record in major wars since World War II includes two victories (Panama and the Gulf War), one big if (Kosovo), one defeat (Vietnam) and four ambiguous outcomes (Korea, Iraq, Afghanistan, and Libya).
In the last three decades, the United States has toppled four regimes through force of arms. Three of the targeted countries are currently basket cases of civil war and terrorism. None of the wars spawned after 9/11 ended well.
We can also knock Z down a couple of pegs. Here is one (1) excerpt from Vsevolod Samokhvalov’s review of The Zelensky Effect, New Perspectives on Eastern Europe and Eurasia, a 404-page hagiography c/o Hurst Publishers by Olga Onuch and Henry Hale.
Хоч Зеленський справді відіграв величезну символічну і значущу роль у війні, об’єднавши націю і змобілізувавши міжнародну спільноту для підтримки України, книжка замовчує численні свідчення про випадки, коли його вчинки були, в найкращому разі, неідеальними. Рішення зменшити деякі програми військових закупівель на користь будівництва доріг могло здаватися розумним, але виявилося стратегічною помилкою. Неналежне приготування сил територіяльної оборони призвело до сотень смертей погано озброєних бійців і швидкого проходу російських військ із Криму на південь України, що вилилося в російську окупацію Херсона і трагедію Маріуполя. Небажання повідомити українцям про справжню загрозу повномасштабного російського вторгнення можна вважати за величезну помилку, яка спричинила загибель багатьох мирних мешканців. Це вкрай серйозні питання, яких наразі майже не озвучують публічно, бо українці вкотре демонструють надзвичайний рівень самодисципліни, зрілости й подиву гідної здатности навчатися на власних історичних помилках (брак єдности поклав край декільком українським державним проєктам). Але також було би помилкою зображувати ставлення українського суспільства до президента Зеленського як до абсолютного авторитета, об’єкта обожнювання і безперечного лідера3.
Emphasis is my own. The English-language translation of the critique is here.
We took a nasty swipe at Jake’s counterpart last May after he had the gall to invoke the Peace of Westphalia, but later embraced the DO NO HARM approach to the war effort.
This brings me to Ukraine’s increasingly irritating political aspirations to join NATO, which is a no-brainer. No. Maybe after Kyiv roots out the hundreds of Russian moles and symphathizers in government and succeeds in rebuilding trust in democratic institutions, like parliament, state-owned enterprises, starts respecting the fourth estate, builds a functioning independent court system and reigns in grants of authority granted under martial law to the executive branch.
In other words, Ukraine should first become a functioning democracy, not just an electoral democracy. No NATO membership before then.
Нова Україна: війна, людина, нація (Vsevolod Samokhvalov, Krytyka. June 2023)